Логістика: термінологія нормативно-правового поля

© Олексій Чуєв

Основа будь-якого закону чи нормативно-правового акту – термінологія. Не можна створити самодостатній документ, попередньо не дійшовши згоди щодо тлумачення того чи іншого терміну, якими цей документ оперує. На жаль, транспортно-логістична система України поки що позбавлена нормативно-термінологічної бази, яка дозволила б інтегрувати зусилля транспортно-логістичної спільноти для цілеспрямованого розвитку галузі. 

Але останнім часом в цій сфері відбуваються ґрунтовні зрушення. Про них нам розкаже Олексій Пилипович Чуєв, експерт робочої групи «Стандарти якості послуг у сфері логістики, експедирування і управління ланцюгами поставок» Технічного комітету стандартизації «Логістика, експедирування і управління ланцюгами поставок» (ТК №183). 

Ця стаття є продовженням нашої бесіди з шановним Олексієм Пилиповичем, розпочатої на сторінках «УАК» його статтею «Про логістику як основу реформ».

Чи уникнемо колізій?

Нагадаю, що в першому півріччі 2017-го року в Україні розпочав роботу технічний комітет стандартизації ТК «Логістика, експедирування та управління ланцюгами поставок» (ТК №183), на який державою покладено функції розробки, розгляду та погодження національних стандартів, участі в роботі споріднених ТК міжнародних та регіональних організацій, і формування позицій України щодо розроблюваних нормативних документів цих організацій. Організаційне забезпечення роботи ТК №183 здійснює секретаріат, обов’язки якого покладено на Асоціацію «Український логістичний альянс». 

Для міжнародних автоперевізників України ця подія має виключно важливе значення. Результати розробки термінології будуть офіційними, надалі вони будуть затверджені як нормативні акти, і ці терміни застосовуватимуться не тільки в господарчих договорах, а й при формуванні нових і внесенні змін до існуючих законів, а головне - в логістичних технологіях. 

Всім слід усвідомити, що в разі виникнення якихось непорозумінь чи спорів між суб’єктами господарювання або органами державної влади, законним буде застосування (у т. ч. й судами) тільки тих положень стандартів, понять і процесів, які зараз формуються робочими групами ТК № 183. 

Нагадаю, що таких робочих груп в ТК №183 утворено чотири, відповідно до кількості загальних напрямків тематики стандартів в сфері логістики, а саме: 

  • стандарти якості послуг у сфері логістики, експедирування та управління ланцюгами поставок; 
  • професійні стандарти і стандарти компетенції логістичного персоналу; 
  • стандарти вимог до технічного оснащення в сфері логістики, експедирування та управління ланцюгами поставок; 
  • стандарти логістичної термінології. 

На жаль, міжнародні автоперевізники приділяють неприпустимо мало уваги роботі ТК № 183, що в подальшому може спричинитися до неприємних несподіванок для них, і колізій навколо елементарних понять, які зараз всім здаються очевидними, а насправді можуть суперечити встановленим стандартам.

Важелі державного регулювання

Найперше давайте замислимося над простим питанням: чи має робота ТК № 183 відношення до господарської діяльності міжнародних автоперевізників вантажів? 

Безумовно, має, причому – безпосереднє, навіть з суто юридичної точки зору. Наприклад, згідно положень ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевізники вантажів є учасниками цього виду підприємництва. В такій своїй якості вони правомірно розглядаються ще й як учасники логістичної діяльності. Отже, відповідно до результатів просування розробки і затвердження стандартів логістики, всі виробники автотранспортних послуг будуть зобов'язані знати ці положення і дотримуватися їх у своїй роботі. 

У зв'язку з такими перспективами виникає запитання: наскільки законна в умовах вільного ринку стандартизація процесів оперативної діяльності суб’єктів господарювання, і зокрема, в транспортно-логістичній сфері? 

Відповідь очевидна: стандартизація (так само, як і сертифікація), згідно п.2 ст.12 Господарського кодексу України є одним із засобів державного регулювання господарської діяльності. Тобто, якщо держава вважає за необхідне впровадити ті чи інші стандарти в сфері діяльності суб’єктів господарювання, вона вправі це зробити. Надалі саме цими стандартами (в даному випадку – стандартами логістики), будуть тлумачитися та регламентуватися зміст і параметри технологій виробництва транспортно-логістичних послуг, які надають міжнародні автоперевізники. 

Стандарти логістики образно можна порівняти з правилами дорожнього руху. Якщо ПДР визначають порядок дій водія автомобіля в «дорожньому просторі», то стандарти логістики визначають порядок дій підприємця (зокрема перевізника) в просторі ринковому, відповідно до їх положень та змісту замовлення клієнта. А вже у такій своїй якості стандарти логістики, та процедура їх дотримання, для перевізників стануть своєрідним «інтеграційним пропуском», «ключем» до їхньої інтеграції на ринках послуг економічно розвинених країн. 

Стандартизація у сфері логістики, в річищі загальнодержавного процесу нормативно-правового забезпечення інтеграції економіки України в економічну систему ЄС - факт закономірний і, в принципі, позитивний. 

Але, оскільки в даному випадку мова йде про інтеграцію української транспортно-логістичної системи до більш розвиненої європейської, ряд нормативних документів ЄС, та стандарти Європейської логістичної асоціації, в Україні зазвичай пропонується приймати до гармонізації методами їхнього мовного перекладу і підтвердження. З таким підходом можна погодитися, хоча, на мою думку, деякі ризики при цьому існують. Зупинимося на них детальніше.

Стандарти і їх призначення

Так, багато хто з причетних нині до розробки в Україні стандартів логістики розглядають мовний переклад і т. зв. підтвердження логістичних стандартів ЄС, як єдино можливий шлях до «нормативної євроінтеграції», і тут на майбутнє слід зазначити відразу два можливих дестабілізуючих моменти. 

По-перше, забезпечити точний і самодостатній переклад терміну та його тлумачення з однієї мови на іншу дуже непросто. Формальних посилань на словники може виявитися недостатньо, тому що при перекладі іноземних стандартів і термінології не менш важливо дотримуватися й контексту, призначення, практики їх застосування в країнах ЄС. Академічний переклад може й не відобразити належним чином практичної суті терміну, явища чи процесу. Тому проект такого перекладу повинен бути оцінений фахівцями у його взаємозв’язку з реальною ситуацією, яка склалася в Україні в транспортно-логістичній сфері, у т. ч. й міжнародних автоперевезеннях. 

По-друге, передумови, обставини і навіть мета впровадження тих чи інших стандартів роботи перевізників, в Україні і країнах ЄС істотно відрізняються - так само, як і ставлення до них держави, як до підприємців. І не будемо забувати, що головне призначення будь-якого стандарту, як державної норми, обов'язкової до виконання - це все ж-таки не переклад з однієї мови на іншу, а сприяння підвищенню конкурентоспроможності законослухняних громадян - підприємців України, за рахунок зростання їх професійної майстерності, стимуляції добросовісності конкуренції, та клієнтоорієнтованості їхніх виробництв. 

Ось чому, вже на початковій стадії роботи над проектом логістичних стандартів, компетентні і повноважні представники автоперевізників повинні взяти найактивнішу участь у їх розробці, експертизі та подальшому впровадженні в практику своєї роботи. 

На мою думку, Асоціація міжнародних автоперевізників України повинна терміново делегувати своїх представників до робочих груп ТК № 183, які займаються розробкою логістичних стандартів у сфері транспортно-експедиторської діяльності. Інакше можна дочекатися «сюрпризів» у вигляді нежиттєздатних, або просто професійно неприйнятних для законослухняних підприємців нормативних документів. 

З іншого боку, на сьогодні неможливо сформулювати всі базові вимоги міжнародних автоперевізників до національних стандартів логістики. І, найперше – через відсутність корпоративного концептуально-стратегічного бачення свого «ринкового майбутнього», та деталізованої, орієнтованої на економічне виживання програми ринкових перетворень хоча б на короткострокову (2-3 роки) перспективу. 

Іншими словами, міжнародним автоперевізникам необхідно чітко і невідкладно сформулювати своє бачення економічних реформ як в галузі вантажних автоперевезень, так і в сфері виробництва транспортно-експедиторських послуг в цілому.

Думки, яких не чути

На завершення, для прикладу, наведу один із проектів нашої робочої групи щодо загального визначення поняття «Стандарт логістичної діяльності транспортного експедирування (СЛД)». 

На першому засіданні робочої групи я запропонував наступну редакцію цього терміну: 

  • Стандарт логістичної діяльності в сфері виробництва і споживання транспортно-експедиторських послуг (СЛД-ТЕП) є нормативним документом державного статусу підзаконного акту. 
  • Як нормативний документ, СЛД-ТЕП містить положення, обов'язкові для врахування і дотримання в оперативній діяльності виробниками ТЕП в їх ділових взаєминах зі споживачами цих послуг. Одностороннє порушення будь-яким учасником ТЕП стандарту тягне за собою оцінку його негативних та інших наслідків відповідно до чинного законодавства України. 
  • Як підзаконний акт в сфері логістики, кожен стандарт дає конкретне визначення змісту, порядку і якості виконання технологій транспортно-експедиторського обслуговування клієнтури в нормативно-правовому полі України. 
  •  За погодженням з клієнтом, а в необхідних випадках і з органами державного управління на транспорті, в окремих випадках учасники транспортно-експедиторської діяльності можуть відступати від вимог стандартів логістики. Це допускається лише з ініціативи клієнта, і не інакше, як з метою підвищення якості та безпеки його обслуговування, але з обов’язковим дотриманням нормативно-правових вимог до підприємницької діяльності в Україні. 

Весь мій багаторічний досвід роботи в транспортно-логістичній сфері підказує мені, що визначення поняття стандарту логістичної діяльності повинно бути саме таким. Але після затвердження в тій чи іншій редакції цього терміну як нормативного акту, він регламентуватиме вашу роботу, шановні перевізники. Учасникам робочої групи «Стандарти якості послуг у сфері логістики, експедирування і управління ланцюгами поставок» ТК № 183 з цього приводу необхідно знати і думку АсМАП. А її не чути. 

Але після того, як термінологія і стандарти роботи логістичної діяльності будуть затверджені, змінювати і уточнювати їх буде набагато важче, ніж навіть закони, і на те є багато причин. Так що робіть висновки, шановні перевізники.

З повагою, Олексій Чуєв