Проблеми бухобліку нематеріальних активів в Україні

© Артур Лi

«Законодавства країн ЄС не обмежуються простим перерахуванням прав інтелектуальної власності. Вони намагаються встановити чітку рівновагу у правовідносинах між авторами та роботодавцями, тобто: гарантувати авторам виплату справедливої винагороди, а роботодавцям надати якомога ширшу свободу вірогідного використання твору. Саме так діють практично всі сучасні закони про авторське право: з однієї сторони вони наголошують принцип свободи укладання і визначення умов договорів, с іншої - жорстко контролюють умови таких договорів. Свобода у сфері договорів перетворюється в піднаглядну свободу.»

Ален МОЖ

З першого вересня 2017 року в повному обсязі набула чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС. З першого січня 2018 року набувають зміни до ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

На жаль ці факти лишились по за межами їх усвідомлення суб’єктами господарювання в Україні. На жаль...

Ніхто, поки ще, не звернув уваги на той факт, що всі суб’єкти господарювання, які використовують у своїй господарській діяльності об’єкти авторського права і суміжних прав, починають ходити під дамоклевим мечем відповідальності. І ця відповідальність, не звичайний штраф за порушення фінансової дисципліни. Це компенсація правовласнику інтелектуальної власності від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних плат, тобто від 32 тисяч грн. до 160 мільйонів грн. (ч.2 ст.52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»), а також кримінальна відповідальність за ст.175, ст.176 Кримінального кодексу України.

Звичайно, що всі бухгалтери і керівники підприємств, які звільнені від кримінальної відповідальності частиною 8 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» можуть далі не читати, але всім тим, хто хоче мінімізувати свої ризики і не попасти на лаву підсудних, варто дочитати до кінця.  

Згідно ст.139 Господарського кодексу України: «Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів». Майном вважаються окрема річ, а також майнові права (ст.190 ЦКУ).

Поставити майнові права на баланс можливо тільки в якості нематеріальних активів, згідно П(С)БО 8«Нематеріальні активи» або П(С)БО в державному секторі 122 «Нематеріальні активи».

«Нематеріальні активи» - це можуть бути авторські або суміжні з авторськими права. За своєю правовою силою суміжні права нічим не відрізняються від авторських. Авторські права мають свій обсяг правозастосування, а суміжні права свій. Одне від одного ці права відрізняє тільки назва та різниця їх обсягу.

Поставити в регістри обліку підприємства ці майнові права інтелектуальної власності можливо тільки на підставі первинних документів. Такими документами є договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, документ, який підтверджує вартість об'єкта права інтелектуальної власності.

Всі керівники і бухгалтери телерадіокомпаній, видавництв, газет, журналів, рекламних агентств, продакшн-студій, вищих навчальних закладів, які створюють і використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, наражаються на приховану небезпеку. Не відображення встановленої законом виплати авторської (виконавської) винагороди в графі 3а та графі 5 Форми N1ДФ, що має відображатись за кодом ознаки доходу 103, в розмірі не меншому ніж це встановлено КМ України, тягне за собою відповідальність. Відсутність в документах звітності установленої п.164.2.3. ПК України та ЗУ «Про авторське право і суміжні права» виплати мінімальної винагороди, яка встановлена КМ України тягне за собою відповідальність встановлену ст.175 ККУ: «Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати».

Сьогодні договори, які укладаються згаданими підприємствами, з авторами і виконавцями за визначенням Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, є нікчемними, недійсними або ж такими, що не укладено. Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, відсутня згода за всіма істотними умовами договору. Варто згадати, що якщо, за договором з третіми особами був переданий нематеріальний актив, який не стоїть на балансі підприємства, то третя особа нічого не отримала, оскільки об’єкт продажу не належав продавцю. Вся інтелектуальна власність, що передана за такими договорами, згідно закону, є торгівлею краденим і відповідальність, з третіх осіб, які законно придбали крадені майнові права, не скасовується. «Особа, яка розповсюджує об’єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб’єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами», вказав п.44 Постанови №5 Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав». Варто тільки звернутись з позовом про тлумачення умов договору, як всі користувачі, включаючи замовника, дистриб’юторів та розповсюджувачів будуть змушені відшкодовувати збитки авторам і виконавцям.

Більш гіршим виключенням з цього системного порушення є вищі навчальні заклади. Вони взагалі ніяких договорів з творцями (авторами і виконавцями) не укладають і створили своє самостійне системне порушення прав авторів і виконавців. Без договірне використання чужої інтелектуальної власності.

Мене періодично питають: при чому тут вищі навчальні заклади?

Я також зазвичай дивуюсь цьому питанню, але відповідаю: Бернська Конвенція та ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визнають лекції, як усні твори, об’єктом авторського права. Усне передання навчального матеріалу викладачем (лекція) є об’єктом купівлі-продажу, і цей товар продається контрактним студентам загорнутий в обкладинку «освітніх (навчальних) послуг». Саме так відвідувачам ресторану, під час надання ресторанної послуги, продається горілка, яка, так само, як і лекція, має бути на обліку підприємства. Споживач отримує чек в якому відображається кожен проданий йому товар з ціною в якій закладено оплата ресторанної послуги. Частина 2 ст.50 ЗУ «Про вищу освіту» 2014 року указала, що основним видом навчальних занять у вищих навчальних закладах є: лекція. Згідно цієї норми, в якості товару контрактним студентам продаються саме лекції, як основний вид навчальних занять, в обгортці навчальної послуги. Саме ці лекції, створені викладачами, авторами усних творів, мають бути поставлені на облік бюджетними та приватними ВНЗ в якості нематеріального активу. Практично, надання навчальних і наукових послуг нічим не відрізняється від надання ресторанних послуг, під час яких споживачам цих послуг продається певний товар з націнкою вартості обслуговування. Окрім того факту, що викладач ВНЗ є автором свого усного твору, викладач самостійно виконує свій усний твір перед аудиторією студентів. Тож у відповідності до визначення ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» викладач є виконавцем і первинним суб’єктом суміжних прав і його суміжні права також мають бути оцінені і обліковані навчальним закладом.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права.

До сьогоднішнього дня суб’єкти господарювання безкарно використовували незаконно придбані авторські і суміжні права тільки з причини повного ігнорування фіскальною службою свого обов’язку перевірок достовірності показників, щодо надходження податку на доходи фізичних осіб за кодом ознаки доходів 103, з виплачених авторських винагород, а також належного відображення нематеріальних активів в регістрах обліку суб’єктів господарювання, які їх використовують у своїй господарській діяльності.

Стаття 291, ст.299, ст.302 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС свідчать, що у 2018-2019 роках, Дорадча група сталого розвитку та Платформа громадянського суспільства змусять фіскальну службу перевіряти і бухгалтерський облік нематеріальних активів і право їх використання. Тоді і випливуть вищезгадані норми компенсації та кримінальної відповідальності, встановлені ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та Кримінальним кодексом України. При чому, як мінімум, це може стосуватись господарських операцій з об’єктами авторських і суміжних прав за останні три роки.

Тому, тим керівникам і бухгалтерам, які розуміють загрозу ризиків, що несе неправильно оформлена інтелектуальна власність, варто зрозуміти ту економічну конструкцію, яку захищає європейське законодавство.

Не розуміючи, яку саме економічну модель захищає європейська правова система, неможливо скласти відповідний до закону авторський (виконавський) договір. А будь-які порушення майнових прав авторів і виконавців легко відслідкувати за документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Норми права не існують просто так, вони закріпили ту економічну модель, яку обрали держави-члени Європейського Союзу. Україна набувши статусу асоційованого члену ЄС зобов’язалась реалізувати цю модель і на своєму внутрішньому ринку. Однією з важливих складових товарного ринку ЄС є нематеріальні активи. В країнах ЄС, за середнім показником, обсяги нематеріальних активів складають 50-80 % від балансової вартості підприємств і організацій.

Я запрошую всіх керівників і бухгалтерів отримати саме ті знання, які їх зможуть захистити від ризиків, що несуть за собою неправильно укладені договори з авторами і виконавцями, а також необлікований, або неправильно облікований нематеріальний актив.

Магістр права інтелектуальної власності, Артур Лі